Фрагмент свята Калити

Фрагмент свята Калити

Мета: залучити учнів до національної культури українського народу; зацікавити народними звичаями; показати традиції українського народу; сприяти відродженню національної свідомості; виховувати та розвивати у них здібності естетичного сприйняття витворів мистецтва.

Ведуча
З давніх давен наша Україна славилася величними традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.

Ведуча
Одним із свят, яке завжди відзначали наші батьки, діди, прадіди було велике зимове свято, особливо важливе для молоді – день Андрія. Це свято відзначається 13 грудня і вважається днем памяті мученицької смерті одного з дванадцяти апостолів –Андрія Первозванного.

Ведуча
За церковним календарем святий проповідував християнство у Скіфії і дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів поставив хрест і сказав: “Чи бачите гори ці! Повірте мені, на них засяє благодать Божа. Згодом там, де було поставлено хрест споруджено Андріївську церкву”.

Ведуча
Так на честь Андрія Первозванного і з’явилося свято. В день цього свята народ зберіг свої звичаї та обряди. Ввечері перед святом Андрія проводили Андріївські вечорниці. І в нашій оселі сьогодні вечорниці.

Господиня  Господи! Господи! Як згадуєм коли це ми дівували, згадуєм де-не будь вечорниці – всі біжать аж тини тріщать. А тепер … Де ж це ті дівчат? Уже стемніло, а їх ще немає. Не та зараз молодь. Ми зранку ще бігли готуватися, бо хлопці прийдуть. Сяду спочити трохи. От скоро треті півні заспівають, а вечорниці ще не починалися. Ой, ой, ой куди все це поділося!

Хтось стукає.
Д1. Добрий вечір тітонько.

Д2. Чули, що у вашій хаті вечорниці.

Господиня. Добрий вечір дівчата, заходьте, аби щастя було в хаті, аби ми були багаті, аби було мило, любо, аби всі були щасливі. Моя хата завжди рада гостям, сідайте!

Д3. Ой давайте скорше готувати вечерю, бо скоро хлопці зайдуть.

Д4. Я перший раз прийшла на вечорниці і ось кашу принесла.
Сонце заходить – калита сходить
Калита наша, ось тобі каша.
А нам дай здоров’я і сили,
Щоб ми ще довго по світу ходили.

Господиня. Став у піч, щоб гаряче було коли всі зберуться.

Д5. А Я пампушків напекла.

Господиня. Став на стіл. Нам залишилось ще вареників наліпити. Давайте всі сідайте і ліпимо.

Д1. Давайте заспіваємо.

Пісня

Під дверима хлопці
Х1. Дівчата, до хати нас пустіть, двері відчиніть

Д2. А ви нас гарненько попросіть.

Х2. Коли ваша ласка, то будь-ласка впустіть нас до хати.

Х3. Ми хочемо з вами Андрія справляти.

Господиня.  А хто там гукає, кого хтось шукає?

Д1. А то наші хлопці прийшли, вони нас знайшли.

Д2. Та ми не знаємо чи їх впускати?

Господиня. О, дівчата! Хіба то вечорниці без хлопців! Заходьте соколи, без вас вечорниці не відбувалися ніколи. Будьте сьогодні разом з нами!

Х1. Добрий вечір, пані Олено!

Х2. Добрий вечір, шановні дівчата. Від вашої присутності, навіть посвітлішала хата.

Х3. І сказати ще треба, що ви ніби зіроньки з неба.

Х4. Ми вам привели Андрія.

Д4. О та без Андрія не може обійтися сьогоднішня подія.

Д. Ой, дівчата, дівчата! Сьогодні ми уже дізнаємось.

Дівчата. Про що дізнаємося?

Д4. Ой, які ж ви нетямущі! Таж сьогодні Андрій скаже нам котра, коли, куди, за кого вийде заміж.

Дівчата. А й справді, цікаво.

Господиня . О прошу, прошу сідати, хай старости сідають.

Андрій. Ви хочете вірте, хочете ні, але коли ми до вас йшли, то під вербою цукерки і горіхи знайшли.

Д5. Ану покажіть.

Д1. Ой та ви нас не смішіть, адже всі знають що горіхи та цукерки на вербі не виростуть.

Х1. Е, щоб хто не казав, але я знаю, що ці дарунки Святий Андрій прислав.

Господиня . Ось погляньте, любі гості, яку я вам калиту виробила. Треба її в піч посадити, щоб випеклася, рум'яною стала. Але спочатку промовимо прохання до вогню:
Гори, вогонь, ясно,            
Спечи нам калиту красну.
Діти повторюють.

Господиня. А  перш ніж саджати калиту в піч, дорогу до неї кроплять водою, промовляючи:
Водице – студенице,
Окропи калиті дорогу
Аж від печі та до стелі,
Щоб ми були веселі.
Діти утворюють коридор, господиня його «скроплює» водою, діти повторюють слова. Потім господиня бере калиту і садить її в піч, закриває заслінкою.

Господиня. А водичкою, що залишилася, вмиваю ваші личка, аби були гарні та красні. (Вмиває.) Поки печеться калита, розкажу вам те, що часто чула від моєї бабусі. І в них були вечорниці, де вони і пряли, і вишивали, і пір'я дерли. І обов'язково жартували, веселились і співали гарних пісень, бо пісня українська, як душа народу.
Пісня

Господиня. Ну й розвеселили ви мене, забула про калиту.(Заглядає в піч)
Ой, та вона вже спеклася.
Рум'яна та ясна,
На весь світ прекрасна!
Господиня бере калиту і промовляє:
Добрий вечір! З калитою
Будьте здорові!
З калитою золотою,
З пресвітлим святом Андрія!

Діти. Ой калита, калита!
Із чого ти вилита?

Господиня. З жита сповита,
Сонцем налита,
 Для красного цвіту,
 По білому світу!
Хто вкусить калиту,тому всю зиму світить сонце буде, тому добро в домі  буде.

1-й хлопець. І, нарешті, калита,
Наче сонце, золота,
Хто вкусить калити хоч раз,
 Той буде першим серед нас.
Нумо, хлопці і дівчата,
 Хто з нас буде починати?

Гра  «Калита»
Я пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати.
Добрий вечір, пане Калитинський.
Доброго здоров’я, пане Коцюбинський. Куди їдете?
Їду калиту кусати.
А я буду по писку писати.
А я вкушу.
А я впишу.

2-й хлопець. Ой громадо, чесні люди,
Я теж калиту кусати буду.
 їду, їду я до річки,
Ой, дайте вкусити калити хоч трішки.
Спроба невдала. Чухає потилицю.

Дівчина. Ще ніразу не стрибала,
Калити не куштувала.
Підстрибує, але невдало.

Хлопець. Калито смачна, духмяна,
Подивлюся, аж голос в'яне.
Скажи, ну як тебе дістати?
 Як таємницю розгадати? Підстрибує, кусає. Всі регочуть.

Дівчина. Людоньки! Людоньки! А мені можна?
 Різні голоси. Що можна?

Дівчина. Та відкусити кусок калити.
Голоси. А навіщо?

Дівчина. Як і всі, хочу щастя знайти.

Хлопець. Ну, ну, кусай, кусай та всіма зубами, Щоб найщасливіша була поміж нами.
Пісня

Господиня. Ой, діточки мої дорогенькі, швиденько за стіл сіли, бо я знаю, що ви вже зголодніли. Ми тут з дівчатами напекли, наварили. Прошу сідайте, а ви, хлопці і дівчата, ласощі роздайте.
Радуються, їдять

Х2. Та вже пора їсти переставати, бо скоро 12 година і треба ворожіння організувати.

Х3. Нам також цікаво, яку долю будуть наші дівчата мати.

Виходять із-за столу і хлопці і дівчата. Дівчата стають в кучку.
Д3 . Ось я беру тарілку, трошки води наливаю, а хто хоче свій перстень кинути, то хай кидає. А який хлопець цей перстень витягне вустами, той хай дівчину кохає.
Підходить дівчина і кидає.

Х3. Я прошу перстень прийняти, а як підеш то прошу мене зачекати.

Дівчина. Добре, дякую я буду тебе чекати.

Гра «Просо»
Дівко, дівко, наймись до мене просо жати.
А яке воно?
Отаке (вище голови показує)
Не дістану.
А отаке (показує нижче колін)?
Не нагнуся.
А заміж хочеш?
Хоч зараз.

Д2. Дівчата, давайте так зробимо – Ти Сніжано, піди і борошна трішки, дві тарілки та два аркуші паперу принеси.

Приносить.
Д2. На дно тарілки насипимо  трішки борошна і папером закриємо, а зверху гривню положемо . А ти, дівчино, поклич Дмитра та Андрія, то буде сміхотлива подія.

Дівчина. Андрію, Дмитре, прошу підійти до мене.

Андрій . Що сталося?

Д2. Та в нас дівчат давно так повелося, що маємо хлопців веселити.

Дівчина. Я пропную вам оцю хустку зав’язати і на крісло сідати І Все що я скажу робити. Якщо хтось з вас з тарілок здмухає гроші той поцілує дівчину, яка йому подобається.      Сідають, дують.

Господиня . А досить вам, давайте заспіваймо.

Пісня

Д4. Ой дівчата, а як то хочеться знати яка з нас перша заміж вийде.

Д5. Ой Андрію, Андрієчку,
Даруй нам надієчку,
Хто з нас із дівчат
Перша заміж вийде.

Господиня. Давайте постелимо доріжку чоботами.

Д1. Поставте, тітонько, наші чобітки до порога.
Господиня ставить чобітки. Говорить, хто перший заміж вийде.

Господиня. Дівчата, хочете дізнатися, який суджений у вас буде?

Конкурс з півнем
(півень, склянка, гроші, дзеркало)

Д3. Дівчата, ану давайте побачимо, хто із хлопців найспритніший.
На нитці підвішений бублик, хлопці без рук кусають. Дівчата оголошують хто спритніший.

Стук у двері
Господиня (здивовано). І хто там ще в такий час? Ідемо, подивимося.
Відчинивши двері, злякано тікає. Застрибує Чорт.

Чорт. Всі святкуєте?     Всі гуляєте?
Мене, красеня-Андрія,
Навіть не згадаєте.
Я — чорт Андрій, -
Андрій був батько,
Андрон був дід,
Андрій був дядько.
Династія вся загранична
І бездоганно блискавична.
Ану, в цю ж мить стіл накривайте
І калитою пригощайте!
 Звертається до господині
 Бо як не станеш пригощати,
Рознесу всю твою хату.
 Всю челядь позабираю,
В чортенят понаряджаю.
Ну то як? Готово? Ні?

Господиня. Чорте, Чорте! Постривай,
 Ти мене не підганяй.
Є для тебе калита,
 Із мукички вилита!
Треба ще її дістать,
 Гарно вгору пострибать.
Як дістанеш її там,
То з'їси її всю сам!
У цей час діти замінюють калиту на іншу, зроблену з  пап 'є-маше. Чорт стрибає, вдає, ніби ламає зуб.

Чорт. Ой-ой-ой! Ви мене обдурили,  Мої зуби обломили. Плаче.

Господиня. Ну, годі тобі, Чорте, плакать. Ось завдання тобі від дітей, відгадай. Загадки.
Що у світі найсильніше? (Вода.)
 На чиїх полях трава не росте? (На крисах капелюха.)
Чорт врешті добирається до калити, хапає її та їсть.

Чорт. От дякую, що і мене пригостили. А я вашим Андріям гостинців приніс. Але нехай їх виграють . Виходьте наперед. Я  зав’яжу  вам хусточкою очі. Гостинці розкладаю по підлозі. А тоді розкручую вас. І хто перший їх збере, той і матиме.
Ха-ха-ха! Ти бачиш, подумали  що я  віддам їм гостинці, от смішні!

Господиня. Ану, геть звідсіль , якщо не вмієш гратися!

Чорт. Ой, вай, я більше так не буду.

Господиня. Послухайте, ми ж сьогодні  Андрійкам не співали.
Пісня

Господиня. Ой дітоньки, мої любенькі, вже надворі день біленький. Вас давно вдома батьки чекають, спокійного сну не мають. Вже б годилося йти спати, бо на свято Андрія треба до церкви вставати. Щоб в усіх збулася надія й найзаповітніша мрія, а для того в кожного має бути сильна віра.

Андрій.  Дякуємо Вам, пані Олено, що нас у хату свою пустили. Дай вам Боже здоров’я і щоб щасливо до 100 літ дожити.

Дівчина. Наше слово щире, щире, без прикрас:
Спасибі, Андрію, за свято для нас.
Обряди і звичаї хай оживають
І душу народу завжди звеселяють.

Андрій. Хай Ганни, і Сави, і Варвари
Знаходять, шукаючи, пари.
Хай завжди і всюди в народу-творця
Праця і свято ідуть без кінця.

Ведуча. Так чи інакше, наша Казанківщина
Віддавна святкує Андрія.
Ми показали, як колись жило,
Без будинків культури,
Українське село.

Ведуча. Питай, цікався, пізнавай,
Яким же був колись твій край!
Бо хоче рідна Україна,
Аби росла достойна зміна.

Господиня. Зі святом, вас, Андрії, Андріївни та Андрійовичі! Нехай ніколи не гасне вогонь ваших сердець на добро та радість  людям! Всім, хто прийшов на наше свято – многії і благії літа.

Пісня

Ведуча. А тепер, шановні гості, запрошуємо скуштувати вареників та калити.