Опис досвіду роботи

ПЛАН

 ВСТУП

І. Виховання національної свідомості і патріотизму на уроках української мови і літератури та в позаурочний час.
       1. Впровадження ідей національно - патріотичного виховання на уроках української літератури.
       2. Українська мова - найважливіший засіб національно - патріотичного виховання.
ІІ. Національно - патріотичне виховання як складова формування особистості школяра у процесі позакласної роботи з української мови та літератури.

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

«Перед минулим – зніміть капелюхи,

перед майбутнім – засукайте рукава»

Народна мудрість

ВСТУП

       Ураховуючи суспільно-політичну ситуацію, що склалася в Україні, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо.

      Отже, школа має стати для кожної дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єднанню українського народу та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.

      Доля України залежить від тих, хто сьогодні сидить за шкільними партами, залежить від національної свідомості її громадян. Саме тому національно - патріотичне виховання повинне займати провідне місце в навчально – виховному процесі. Уроки української мови та літератури – прекрасне підґрунтя для цієї роботи.                

     У процесі роботи учитель шукає шляхи і засоби глибокого засвоєння програмового матеріалу та формування в учнів високої національної свідомості, акцентує увагу на краєзнавчому матеріалі як складової національного виховання школярів. Відомо, що патріотизм починається з любові до батьківської хати, до колискової, яку співала мама, до сім'ї, родини, до рідної мови і народної пісні. Саме це формує поняття «малої батьківщини». І тільки уже пізніше приходить усвідомлення себе сином чи донькою великої Батьківщини – України, гордості за її славне минуле і розуміння того, що треба навчатися, працювати для її майбутнього. Найголовніше завдання вчителя – це формування в школярів національної гідності і гордості за свою землю, народ, батьківщину, усвідомлення себе представниками державної нації, носіями незалежності і державності.

     Патріотичне виховання – складова частина національного світогляду і поведінки людини, її ставлення до рідної країни, всіх націй та народів. Відданість Україні - невід’ємна ознака національно свідомого громадянина.

Патріотизм (від латинського patria – країна, вітчизна, батьківщина) – це любов і відданість Батьківщині, прагнення своїми діями служити її інтересам. Історичне джерело патріотизму – це формування зв’язків з рідною землею, рідною мовою, народними традиціями, звичаями та культурою.

    Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

    Вважаю, що патріотичні відчуття учнів засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім’ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов’язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів школярів має приклад дорослих.

   На мою думку, основними напрямами патріотичного виховання на уроках української мови та літератури є:

• формування думки про суспільну значимість родини, про сім’ю, рід і родовід;
• краєзнавство;
• ознайомлення з явищами суспільного життя;
• формування знань про історію держави, державні символи;
• ознайомлення з традиціями і культурою свого народу.

ВПРОВАДЖЕННЯ ІДЕЙ НАЦІОНАЛЬНО - ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

    Завдання вчителя виховувати національний характер українця. І в цьому процесі найбільше допоможе мистецтво слова. Художня література віддзеркалює ментальність українського народу.

    Починаючи з усної народної творчості, що є духом нації (вивчення прислів’я, приказок, казок), і закінчуючи високохудожніми творами письменників-класиків, література впливала і впливає на виховання учнів.

    Твори української літератури, які вивчаються в старших класах, є надзвичайно ефективним засобом патріотичного виховання учнів. Вагомих результатів учитель-словесник досягне тільки тоді, коли він має продуману систему роботи над формуванням патріотичної вихованості старшокласників у процесі вивчення поетичних, прозових і драматичних творів художньої літератури.

  Система роботи на уроках української літератури передбачає виховання любові до Батьківщини, рідної мови, історії та культури, почуття національної самосвідомості.

В основу системи національного виховання на уроках української літератури в старших класах покладено правдиве слово про свій народ, його споконвічне прагнення вибороти Українську державу. Спрямовую свої творчі зусилля на те, щоб підвищити виховний  рівень уроку. Національне виховання має здійснюватись на основі проблемного вивчення текстів.

  Щоб художні твори посіли належне місце у формуванні патріотичних почуттів, на уроці літератури моделюю  ситуації, які сприятимуть розумінню школярами суспільно-політичних явищ, змальованих авторами у творі.

  Формуючи патріотичну свідомість учнів на уроках літератури, розглядаються проблеми громадянознавчого змісту, для цього  використовую проблемні питання для обговорення. Під час вивчення повісті І.Франка "Перехресні стежки", де звучить проблема " Сутність демократії, демократичні цінності. Права і свободи людини і громадянина і механізми їх захисту ", ставлю   перед учнями такі запитання:

• Які способи захисту прав і свобод людини і громадянина застосовувались в українських землях  наприкінці XІХ століття?
• Чи можна назвати судових чиновників та представників влади оборонцями права?
• Що керує їхніми рішеннями?

    Вплив програмового матеріалу на процес формування патріотичної вихованості залежить від правильного вибору методів, прийомів і форм роботи.

   Для успішного здійснення патріотичного виховання школярів засобами художнього слова необхідні такі уміння і навички:

• визначати ідею і проблеми художнього твору, зіставляти конкретно-історичне, морально-етичне і загальнолюдське у творах;
• сприймати патріотичні мотиви та емоційно-естетичний тон художнього твору;
• виявляти патріотичні позиції та світоглядні особливості письменника і літературного персонажа;
• самостійно аналізувати твір, виділяючи основні патріотичні почуття героїв, їхні вчинки та переконання;
• висловлювати власну думку про патріотичні мотиви твору, вміти їх відстояти й аргументувати, робити висновки.

    Процес національного відродження  України поставив перед школою завдання по-новому підійти до викладання української літератури. Вивчення української літератури покликане формувати у дітей найвищі й найблагородніші людські якості, серед них – любов до Батьківщини, почуття вічної правди і краси народу. Отже, найважливіше для вчителя – не тільки як  учити, а й чому вчити, що говорити про життя, людей, навколишній світ.

   Вчені визначають, що найінтенсивніше формування національної самосвідомості в середньому шкільному віці. Якщо в початкових класах діти через казки, оповідання, поетичні твори пізнають край, де вони живуть, свою Батьківщину – Україну, дізнаються, звідки вони походять, до якого народу належать, то в середніх класах поглиблюють свої знання.Так, вивчаючи перекази й легенди про запорожців, твори Я. Качури «Іван Богун», Б. Лепкого «Орли», А. Чайковського «Сагайдачний»,А. Кащенка «Над  Кодацьким порогом»,  

П. Загребельного «Роксолана», учні глибше переймаються історичним минулим свого народу, його героїчними подвигами.

   У своїй практичній діяльності часто вдаюсь до такого прийому, як створення учнями власного висловлювання з позиції автора (колективні етюди, коли під керівництвом вчителя учні вирішують   завдання, наприклад, складають оповідання від імені кошового Сірка, Івана Котигорошка або простого запорожця).

  Підлітковий період у житті школяра – це підготовчий етап до формування ідеалів, які впливають на поведінку особистості. Якщо учні переймуться національними і духовними цінностями, ідеалами нашого народу, вони прагнутимуть до захисту цих цінностей. Учні мають знати про національний ідеал, про конкретних носіїв національної свідомості. Важливе місце тут відводиться особистостям письменників, твори яких вивчаються з першого по одинадцятий клас. Це Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Олександр Олесь.

  У старших класах робота над втіленням ідей національного виховання ще більше посилюється і цьому сприяє розмаїття програмового матеріалу.

   Так в 11 класі, вивчаючи творчість Івана Багряного, зазначаю, що життєвий і творчий шлях письменника є взірцем для виховання національної самосвідомості особистості. Під час вивчення пригодницького роману  «Тигролови» обраю  будь-який спосіб роботи: чи то композиційний аналіз, чи то по образний. Можна аналізувати кожний розділ, характеризуючи основних дійових осіб: Григорія, членів родини Сірків, їхні взаємини, побут і працю українців на Далекому Сході, дотримання ними традицій і звичаїв українського народу, ставлення до природи, до людей. В ході обговорення роману обов’язково сконцентровую увагу на проблемі, яка є однією із найважливіших: на родинних та народних традиціях сім’ї  Сірків, працьовитості їхнього роду, сімейній злагоді, почуттях патріотизму та національній гідності кількох поколінь Сірків.

УКРАЇНСЬКА МОВА - НАЙВАЖЛИВІШИЙ ЗАСІБ

НАЦІОНАЛЬНО - ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

    Рідна мова – найважливіший засіб патріотичного виховання. Вона була і є важливою сферою впливу на національну свідомість молоді, ідентифікаційним кодом нації. Розуміння учнями процесу повернення до рідних коренів, витоків українства, національного самоствердження і саморозвитку вже є проявом патріотизму.

   При опрацюванні теми «Лексичний склад української мови» у 10 класі  збагачується та активізується мовлення учнів: вони демонструють різні прийоми пояснення лексичного значення слова, а також принципи відбору лексики для різних функціональних стилів. Творча робота зі словом (вивчення етимології, тлумачення, написання та вимови, застосування) показує учням не лише багатство мови, але й силу емоційного впливу слова.

   Так, наприклад, цікавим є завдання добору синонімічного ряду до поданих слів: іти, їсти, лунати, сердитися. У змаганні на найкращого знавця синонімів часто перемагає той учень, що утворив ряд з 7-9 слів. У той час, як «Практичний словник синонімів української мови» за редакцією Миколи Зубкова (Харків: Весна, 2008 рік) наводить до кожного з поданих біля сорока близьких за значенням слів (іти – простувати, прямувати, мандрувати, топати, тупцяти, тупцювати, тупати, крокувати, ступати, шпацирувати, марширувати, цибати, дефілювати, юрмитися, валити, пливсти, плинути, віятися, чимчикувати, полинути, теліпатися, телющитися, дріботіти, пертися, тарабанитися, вибиратися, виметуватися, вислизати, віддалятися, пробиватися, прослизати, прокрадатися, пірнати, пхатися, прибувати, приволікатися, прителіпатися, прибиватися, нагодитися, добиратися) .

  Чи кожна мова у світі може похизуватися таким багатством?

 Розтлумачую  учням й інновації, що з’явилися внаслідок переосмислення й закріплення в мові нових значень слів, що давно існують.

 Наприклад, іменник дах останнім часом став використовуватися в значенні «чиєсь заступництво», дієслово схуднути розвинуло значення «девальвуватися».  При цьому наголошую, що в сучасній українській мові семантичні перетворення пов’язані з розхитуванням мовної норми.

   Цікавою для старшокласників є робота з дослідження історії ненормативної лексики.

За свідченням турецького мандрівника Евлія Челебі, що відвідав Україну 1657 року, українська мова  - всеосяжніша ніж перська, китайська чи монгольська. У цій мові йому вдалося знайти лише чотири лайливі слова  «чорт», «дідько», «свиня» і «собака».

   Тобто історія виникнення «мату» не має українських коренів.

   Вже пізніше з Європи прийшов звичай використовувати під час битв спеціальних «професійних матюгальників», які брудними образливими словами  намагалися підірвати моральний дух ворога і таким чином заманити розгніваних воїнів в пастку, де вони могли бути знищені основними силами.

    Доволі часто користувалися ненормативною лексикою  саме в такому контексті й українські козаки. Один із прикладів вживання принизливої лайливої лексики можна знайти у відомому листі Запорозьких козаків турецькому султану, написання якого, зобразив у своїй картині Ілля Рєпін.

Ти, султан, чорт турецький, і проклятого чорта брат і товариш, самого Люцеперя секретар…. твойого війська ми не боїмось, землею і водою будем битися з тобою. Вавилонський ти кухар,  … Армянська злодиюка, Татарський сагайдак, Каменецький кат, у всего світу і підсвіту блазень, самого гаспида внук…  . От так тобі  запоріжці висказали, плюгавче…

   Започаткував традицію вживання ненормативної лексики в українській літературі Іван Котляревский в «Енеїді», однак майже впродовж 200 років вживання такої лексики було під табу. Нова хвиля українського письменства вже більш вільно користується ненормативною лексикою         (її вживає Юрій Андрухович, Юрій Іздрик, Любко Дереш, Ірена Карпа, Сергій Жадан та інші).

   Ставлення учнів до мови виявляється при обговоренні якості такої друкованої продукції, аналізу процесу спотворення української літературної мови у просторах мас-медіа. Цікавими є для старшокласників і творчі завдання: дослідження мовлення (багатства лексики, дотримання норм орфоепії) культурних і політичних діячів сучасності, гасел та рекламних оголошень, якими останнім часом перенасичені  міста; проблемні питання про місце і роль ненормативної лексики у нашому мовленні: чи можна з її допомогою освідчитися в коханні? Чи допоможе вона у спілкуванні? Кар’єрному зростанні?

    Під час вивчення теми «Лексика іншомовного походження» зауважую, що не варто вводити в обіг усі слова, що останнім часом рясніють на шпальтах газет і журналів, особливо ті, що мають українські відповідники: дайджест (огляд), елегантний (ошатний), армрестлінг (рукоборство) та ін. Проте, якщо слово-назва увійшло в мову разом із запозиченою реалією, то  пояснюю учням його значення та особливості вживання.

    Повага до власного імені закликає до пошуків його значення, походження. Тому спрямовую пошук учнів на шляхи надходження власних імен в українську мову: дохристиянські, слов’янські, вплив християнства на розповсюдження давньоєврейських, грецьких,  латинських імен. Виявом епічного патріотизму є факт відродження українських власних імен у наш час (Богдан, Святослав, Людмила, Мирослава тощо).

    З ентузіазмом учні досліджують етимологію власних прізвищ, складають родовід, усвідомлюють себе носіями та продовжувачами сімейних (а отже і народних) цінностей, традицій.

    Такі завдання допомагають учням простежити історію слова, основні лексичні шари української мови, на якій виростає мовно-національна свідомість.

НАЦІОНАЛЬНО - ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ШКОЛЯРА У ПРОЦЕСІ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ  

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Ідеї національно - патріотичного  виховання є домінуючими не лише на уроках вчителя-словесника, а й у позакласній роботі.

Виходячи з того, що головним завданням патріотичного виховання є формування світоглядної свідомості школяра, в позаурочній виховній діяльності використовую  наступні  методи роботи:

• вечори народної пісні та танцю,
• свята рідної мови,
• виставки народних промислів,
• конкурси дитячої творчості,
• свята з використанням українських традицій, обрядів, звичаїв.

Опора на ці методи сприяє формуванню у вихованців високих громадських якостей, патріотичних почуттів, любові до рідної землі, шануванню рідної мови, дбайливому ставленню до природи, усвідомленню належності до українського народу, виховує честь, гідність, мужність, відвагу, прагнення пізнавати, зберігати й передавати у спадок надбання народу.

      Позакласні  заходи  задовольняють  запити школярів, що цікавляться певним колом питань, практикую  різні види робіт:

• знайомство дітей з новинками художньої літератури, спогадами про письменників;
• прослуховування доповідей та проектів-презентацій учнів, цікавих повідомлень з газет, журналів, інтернету;
• обговорення творчих спроб дітей;
• ознайомлення зі статтями про особливості віршування, про культуру мовлення;
• складання заміток до газет;
• перегляд фільмів-екранізацій;
• створення проектів-презентацій на літературні та мовні теми.

Стало традицією щороку  вшановувати пам’ять видатного українського поета-гумориста і сатирика, справжнього громадянина П.П.Глазового.

   Незабутнім у пам’яті школярів залишиться майстер-клас по виготовленню ляльки-мотанки. Адже відомо, що в українців лялька-мотанка була своєрідним оберегом. Про ляльок-мотанок згадували, коли хотіли позбавитись від лиха та від різних напастей. Зі своїми ляльками дівчата ніколи не розлучалися.

   І, звичайно, найпопулярнішим заходом серед школярів є конкурс читців-декламаторів поезій Т.Г.Шевченка, який традиційно приурочуємо до дня народження поета. Поезії  для конкурсу учасники добирають на свій смак.

   Кожен захід, проведений у школі, проникнутий любов’ю, повагою, патріотизмом. Позакласна робота сприяє відродженню звичаїв і традицій українського народу, фактів і цікавинок, що стосувалися історії рідного села, школи. Разом з учнями збираємо легенди, прикмети, прислів’я, загадки. На виховних годинах згадуємо давно зниклі будівлі, місця дозвілля батьків, ремесла і пам’ятні історичні віхи, імена  людей.

   Завжди особлива увага приділяється  прищепленню знань про народні символи України і їх вшанування. Про них діти читають літературні твори: вірші, оповідання, легенди, широко практикую тематичні виховні заходи.

Осередком духовності, яка базується на традиціях українського народу, його історії, побуті, стала народознавча кімната.

 Проводяться народознавчі свята, серед яких: «Тепло отчого дому», «Обереги нашого дитинства», «Прийшов щедрик щедрувати» та ін.

Щороку проводяться  тижні мови та літератури. Це відбувається двічі на рік: восени – до Дня української писемності та весною – до Шевченкових днів. На кожен день тижня планується захід, підказаний його темою. Це виставки конкурсних робіт на кращий учнівський малюнок, вишивку, письмовий твір на літературну тему, твори-роздуми, читацькі конференції, конкурс на краще читання поезії, народознавчі хвилинки, виставка творчих робіт “Перші проби пера”, турнір знавців української мови та літератури, мовознавчі хвилинки, конкурс інсценованої казки.

Організовуються літературно-музичні вечори, присвячені творчості українських письменників. Це – важливий засіб естетичного, розумового і морального виховання школярів. На літературних вечорах проводяться конкурси, ігри, вікторини, які доповнюють програму вечора, урізноманітнюють її.

Найбільш незабутніми стали такі позакласні заходи, як:  «Катрине весілля» за мотивами роману Гната Хоткевича «Тарас Шевченко», народознавче свято  «Дівоча врода» , свято зустрічі весни «Прийди, весно, з радістю»,  Свято Матері, літературно-музична композиція «У хаті, як у раї»

ВИСНОВОК

Отож, національно - патріотичне виховання - це суспільна категорія, яка формує ставлення людини до себе, до свого народу й Батьківщини.

Український патріотизм повинен стати провідною виховною ідеєю сучасної школи, що реалізується в урочній та позаурочній діяльності.

На сьогодні перед нашою державою стоїть завдання - виховання у молодого покоління почуття патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності, толерантності, забезпечення створення умов для інтелектуального, культурного та фізичного розвитку, реалізації науково-технічного та творчого потенціалу молодих громадян.

Отже, виховання національної самосвідомості на уроках мови і літератури сприяє збагаченню духовного світогляду школярів, формує усвідомлення особистістю себе як часточки українського народу з власною національною гідністю. В наш час виховання справжнього патріота набуває особливо важливого значення. Виховуючи в учнях любов до рідного краю, ми формуємо гідне майбутнє нашого народу.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ базової і повної загальної середньої освіти: Затвердж. постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392.
Концепція національно-патріотичного виховання молоді, затверджена наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України від 27.10.2009 № 3754/981/538/49
Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України / Наказ МОН України від 31.10.2011 №1243
Про методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році/ Лист Міністерства освіти і науки України від 25.07.14 №1/9-376
Відмиш Л. І. Система національного виховання: шляхи і засоби реалізації / Л. І. Відмиш // Виховна робота в школі. – 2011. – № 8. – С. 7–10.
Гарнійчук, В. Сутність і структура патріотизму старших підлітків [Текст] / В. Гарнійчук // Управління освітою (Шкіл. світ). – 2009. – № 20. – С. 22-23.
Дем’янюк Т. Інноваційні технології громадянського виховання  /         Т. Дем’янюк // Директор школи. – 2008. – № 10. – С. 10-12.
Захаренко  С., Коваленко, О. Формування громадянина - патріота у педагогічній системі О.А.Захаренка   / С. Захаренко,  О. Коваленко // Рідна школа. – 2013. – № 6. – С. 36–40.
Кіндрат В. К.  Формування патріотизму в школярів у концепції             В. О. Сухомлинського / В. К. Кіндрат // Педагогіка і психологія. –1998. – № 3. – С. 56–63.
Коновалова М. В. Тематичні класні години (національно - патріотичне та громадянське виховання), 5–11 класи / М.В. Коновалова/ – Харків : Видавнича група «Основа», 2011.